П’ять основних правил, якими варто керуватися у вихованні дошкільнят (з досвіду батьків і педагогів)
Менше сварити - більше хвалити!
Менше карати - більше любити!
Менше вимог - більше послідовності!
Менше скарг - більше життєлюбства!
Менше погроз - більше радості!
Десять кроків, щоб стати кращими батьками
Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
Всі взаємостосунки, в тому числі й ті що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності.
Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти при кожній нагоді.
Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозуміти її почуття.
Хваліть і заохочуйте дитину.
Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
Плануйте розпорядок дня дитини. Діти почуватимуться біль безпечно, якщо дотримуватимуться розпорядку дня.
У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми.
Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
Як підготувати дитину до дитячого садка
Прихід у дитячий садок – перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вони спілкувалися тільки з членами родини,приятелями – сусідами або з тими, кого дорослі запрошували в свій дім. І от багато незнайомих облич,нова обстановка… У дитячому садку працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив. Якщо мати в силу обставин змушена бути залишити дитину на цілий день - великої біди не станеться. Проте краще, звичайно поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками,побудьте неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете і заберете її додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, а потім на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратися з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними.
А для цього дамо батькам кілька практичних порад:
Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім`ї, як і навички гігієни.
Одягати дитину до дитячого садка потрібно так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухи дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатися і одягатися.
Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмось інтересами.
Батьки і вихователі - перші впроваджувачі рідної української мови в душу і розум дитини.Якщо дорослі спілкуються чистою, барвистою мовою, вона обов’язково перейме їхній стиль.
Батькам належить знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їхні індивідуальні особливості.
Відвідавши наш садочок, ви переконаєтесь, що колектив однодумців може рухати дошкільну педагогіку вперед, а педагогічна творчість – це не тільки засіб діяльності, а спосіб життя наших вихователів і дітей. Ми, дорослі, віримо в те, що приходимо в дитячий садок, щоб подарувати дітям радість спілкування, стати їх друзями і партнерами, в будь яких справах, дати кожному шанс розкритися, розвинути свої таланти.
Заборонені для батьків слова
Горе ти моє...
Очі б мої не бачили...
За що мені така кара...
Бач, який розумник! Не роздумуй, а роби, що тобі кажуть...
Коли вже ти нарешті порозумнішаєш...
Час вже ставати самостійним, що ти поводишся, як маленький...
У тебе ніколи нічого не виходить! Давай я зроблю...
Чому так довго? Давай швидше!
Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була впевнена в собі, весела, щаслива і добре вчилася, ви ніколи не вимовлятимете цих слів.
Ваша дитина має вставати зранку з переконанням, що день буде цікавим, а тато і мама поруч, щоб допомогти...
Караючи, подумай : задля чого?" Настанови батькам щодо використання покарань
1. Покарання не повинно зашкодити здоров»ю – ні фізичному, ні психічному.
2. Якщо є сумніви щодо того, карати чи не карати, - не карайте.
Жодних покарань із метою "ПРОФІЛАКТИКИ"!
3. За один раз – одне покарання. Не позбавляйте дитину заслуженої похвали або нагороди.
4. Не використовуйте покарань за провини, термін давності яких вже минув. Краще не карати, ніж карати пізніше.
5. Покарали - пробачте.
6. Дитина не повинна боятися покарань.
Конфлікти в сім'ї ті їх вплив на дитину.
Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина
В сім'ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично.
Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися.
В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною.
І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.
Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.
Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита.
Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться.
У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.
Правила— це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися.
Коментарi